Темрява зіниць приховує почуття.Весна вмирає.

(ира)

Всі подумки у своїх снах

Чекають весну . Незабутньою

ВОНА КОЛИСЬ БУЛА . ДАРМА .

Втративши довіру в світлі дні

Не знаю , варто жити ще, чи ні ,

БО , МОЖЕ, - ЗАБАГАТО ?

Біле і чорне зустрілися,

Хоч їм і не мріялось

ПОБАЧИТИСЬ ЩЕ РАЗ.

Не треба ні віршів , ні прози

На небі ж бо нема грози ,

А ТИ ЇЇ ХОТІВ.

Мене замучили думки,

про те,- хто я і ми.

МАБУТЬ , БУЛО НЕ ВАРТО...

ЛЮБОВ....

ВОНА КОЛИСЬ БУЛА . ДАРМА .

( БО, МОЖЕ,- ЗАБАГАТО,- ПОБАЧИТИСЬ ЩЕ РАЗ)

А ТИ ЇЇ ХОТІВ ,

МАБУТЬ , БУЛО НЕ ВАРТО.

Copyright © ира, 2004-03-30